Коментарі


Лебедєва
Тетяна Яківна

2008

Лебедєва Тетяна Яківна, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, почесний Голова правління ВГО «Незалежна Асоціація Телерадіомовників» (НАМ)

Для мене велика честь привітати учасників та організаторів 3-го Телефестивалю «Відкрий Україну!».

Не можна не помітити, як разюче змінився його масштаб, кількість учасників, різноманітність заходів, увага медіафахівців та спонсорів. Все це означає, що Телефестиваль крокує у правильному напрямку.

«Відкрий Україну!» починався з мрії – зробити так, щоб українське телебачення позбавилось вторинності, поменшало «секонд хенду» та «шароварності» на екранах наших глядачів, щоб нарешті і в Україні, і у світі потроху дізнавались про все найкраще, що було, є й буде у нашій країні, про природні дива, перспективні проекти, фантастичних людей.

Тоді ця мрія видавалась майже нездійсненною. Та вже сьогодні можемо помітити зміни на краще.

Українське телебачення завинило своєму глядачеві. У гонитві за Його Величністю Рейтингом, за надприбутками забули про відповідальність за кожне сказане слово, за кожне створене враження, за кожний вплив, що його вчиняє цей найефективніший з усіх засобів масової інформації. Потоки бруду, негативу, скандалів, замовні матеріали, бездумні серіали та запозичені «гумористичні» програми з неблизьким нам гумором... Усе це можна компенсувати лише якісно новим контентом, створеним небайдужими творцями. З нього почнеться нове сприйняття нашої країни й українцями, й сусідами по планеті.

Саме такі програми та таких авторів зібрав для нас фестиваль «Відкрий Україну!». Ми зможемо побачити кращі роботи, поспілкуватись, обмінятись досвідом, навчитись. І це – чудова нагода показати світові нове, справжнє українське телебачення.

(Звернення до учасників 3-го ТФ «Відкрий Україну!», 2008)

2007

Лебедєва Тетяна Яківна, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, почесний Голова правління ВГО «Незалежна Асоціація Телерадіомовників» (НАМ)

Значення Телефестивалю «Відкрий Україну!» важко переоцінити. Напрошуються дуже пафосні слова – про національну самосвідомість, про духовність... І ці слова були б дуже доречними!

Але я хочу сказати про інше. Ми всі почали їздити по світу. Ми стали відкривати для себе світ і розуміти, що він дещо інший, ніж його показували в «Альманаху кіноподорожей». Це – надзвичайне досягнення, воно допомогло нам по-іншому побачити все, що відбувається з нами. Ми відкриваємо світ, але, на превеликий жаль, світ з великими труднощами відкриває Україну.

Одного разу в мене запитали: «Чи правда, що футболіст Андрій Шевченко настільки шановна людина, що його іменем названо університет у Києві?». Це не жарт... Хто в цьому винен? Мабуть, винних багато, але, насамперед, ми – телевізійники. Ми не робимо нічого (або дуже мало) для того, щоб про Україну дізналися в світі. Про що у зв’язку з Україною розповідають сюжети і програми телебачення сусідніх країн? Про скандали, конфлікти, катастрофи...

Що найчастіше всього показують провідні українські телеканали? Ці канали – успішний бізнес, вони вже заробили імідж і рейтинги, заробляють гроші, працюють на прекрасному обладнанні, там платять великі гонорари. Але чи багато в програмах цих каналів по-справжньому того, що замовлено не рекламодавцем, не спонсором, а – суспільством, простою людиною? На жаль, дуже мало. Це велика прогалина в нашому телерадіопросторі.

У багатьох цивілізованих країнах цю прогалину заповнює суспільне телебачення, яке несе суспільству те, що суспільству абсолютно необхідне, щоб вважатися нормальним суспільством, щоб народ вважав себе народом, а не просто – електоратом. Поки питання про створення суспільного ТБ в Україні відсувається на невизначений час. Тому величезну повагу викликають ті канали різного масштабу (я не вважаю, що є маленькі й великі канали, є – професійні канали, і не дуже...), які попри не прибутковість, а часто – збитковість, таких проектів, все-таки відчувають потребу створювати роботи, які легко лягають у чудові конкурси цього унікального Телефестивалю.

Насправді, дбати про те, щоб таких каналів було більше, повинна, перш за все, держава, але склалося так, що вона зробила для цього не дуже багато. Тому сьогодні було б не зайвим хоча б нашими аплодисментами і поклонами нагородити організаторів Телефестивалю «Відкрий Україну!». Дякую!

(З виступу на церемонії вшанування призерів Конкурсної програми 2-го ТФ «Відкрий Україну!», 2007)