4-й Телеконкурс «Багато націй – один народ»

Когда в странах бывшего СССР вспоминают Закарпатье, то воспринимают его как, своего рода, что-то стоящее особняком. И не в политическом смысле, конечно, а в смысле чудом сохранившегося островка иного уклада жизни. Жизни среди сказочно красивой природы, жизни, несмотря на все тяготы, по-философски размеренной, спокойной, умеющей ценить маленькие радости. И что уж точно поражает приезжих – это удивительная толерантность ко всем и вся. Это особый дар закарпатцев – чувство терпимости к обычаям и нравам соседей и встречных. Кажется, приземлись тут марсиане, и закарпатец, почтенно сняв шляпу, поздороваясь, пройдёт своей дорогой, через пять минут забыв о происшествии.
А что ждать от людей, одно поколение которых, не выходя из дома, где родилось, становилось по очереди гражданами 6 (!) разных государств? От Австро-Венгрии, распавшейся в 1918 году, до Украины, которой сейчас принадлежит этот край. Край – перекрёсток европейских дорог. Край, сумевший сохранить первородный язык Руси и в то же время, имеющий богатую венгерскую историю. Край, где вас действительно дружелюбно встретят румыны, чехи, немцы, словаки, венгры, русины. Здесь всё необычно. И одновременно знакомо, так как вобрало в себя частицы множества разнообразных культур.
Первый фильм-путешествие по Закарпатью, который называется «Европровинция», впитал в себя эту неповторимую атмосферу. В каждом кадре чувствуется что-то недоговорённое, что-то влекущее, вызывающее желание приехать в этот край и на месте, самому разгадать его секреты. Единственная в Европе действующая водяная кузница в маленьком горном селе, у которой есть план по выпуску мотыг. Настоящий величественный европейский замок с леденящими кровь легендами.
Огромная долина с цветущими дикими нарциссами. Туманные Карпаты с их реликтовыми лесами. Горное озеро, возникшее из любви. Вот только некоторые темы этого фильма.
Качественные съёмки в высоком разрешении позволяют полностью окунуться в сказочную атмосферу Серебряной Земли, как прозвали путешественники Закарпатье. Динамично подобранный материал позволяет просмотреть на одном дыхании все 27 минут фильма. И после этого обязательно захочется продолжения. А оно, несомненно, будет.

Тема: Єфим Музикант, людина, що пройшла скрізь ГУЛАГ, але не зламалася. У таборах йому подарували скрипку, яка мала тавро Гварнері. Людина і скрипка все життя були разом. І от настав час прощання…
(Фільм відзначено Гран-прі фестивалю «Мастер Гаскойн», Луганськ, 2011)

Він часто любив наголошувати, що він «кость од кости і кров від крови польської шляхти», але разом з тим вважав себе «в тисячу разів більшим українцем, ніж ті, хто нібито репрезентував тоді народ»…
Непростій, хоч і короткій долі видатного сина двох народів, політика і публіциста В’ячеслава Липинського, 130-річчя якого відзначила Україна, присвячена робота. Для волинян ця постать особлива: з родового маєтку в селі Затурці проліг шлях В.Липинського в історію, тут же знайшов він і вічний спочинок. Нині В.Липинський повертається…

В Приазовському районі у 2011 році вперше був проведений Фестиваль мистецтв «Інтерфольк», під час якого учасники понад 20 національностей демонстрували глядачам свою культуру та її вплив на сучасне життя.

Культура Криму увібрала в себе частинки різних вірувань, які знаходять відображення у соціальному житті мешканців півострова. Автори спробували знайти моменти, які ріднять такі, здавалося б, протилежні культури.

У Криму проживає велика кількість різних народів, кожен з них має свою культуру, кухню, традиції…
Автор вирішила розповісти про історію та головні ознаки кожної з народностей через найсмачніше – їхні традиційні страви.

Є у світі один народ, який не має власної держави, який розчинився серед інших етносів, майже втратив рідну мову і який, здається, на межі зникнення. Це — караїми.

У ті часи його вважали кимось на зразок космонавта, адже він першим заїхав до Сум на диво-техніці – автомобілі. Автівка фірми «Мітчел», що пронеслася вулицями старого міста, лякаючи голубів і коней, належала сумському поляку Едуарду Кайданському. Талановитий інженер був учасником ралі Москва-Париж, власником приватної обсерваторії, а також побудував першу у місті муніципальну електростанцію, яка випередила на кілька років знамениту «лампочку Ілліча». Століття потому відтворені факти з життя знаменитого польського франта із Сум Едуарда Кайданського зближують сусідні народи, дають поштовх розвитку спільної історії.