Коментарі

2011

Найголовніший серед головних

Це я таким вважаю Телевізійний фестиваль «Відкрий Україну!». Заявляю про це щиро та з повною відповідальністю за сказане і при тому нітрохи не принижуючи важливості та значення інших міжнародних і всеукраїнських творчих змагань, у яких випало щастя брати участь як авторові, як членові журі або й як почесному гостеві.

Нашій рідній Україні – навіть уже й при 20-річчі своєї незалежності – такий фестиваль конче потрібний, бо наша держава не тільки для світового співтовариства відкрита не сповна, а й для самих громадян її, як не дивно, є чимало таких місць обабіч Дніпра, що підпадають під категорію terra incognita. Й то не обов’язково їм називатися Мала чи Велика Глуша – є такі села не тільки на мальовничому волинському Поліссі. Зрештою, у кожній області, ба – у самій столиці, славному місті Києві, ще знайдуться дуже цікаві місця з не менш цікавими мешканцями, де не ступала нога телевізійників й об’єктиви телекамер не зробили жодного сюжету. Знімімо ж – бажано талановито! − і покажімо все це у творах, автори яких, можливо, стануть лауреатами П’ятого Телефестивалю «Відкрий Україну!»!

А потім – шостого, сьомого, восьмого – десятого!..

2010

«Відкриваючи Україну» – відкриваєш… телебачення

При більш як півстолітньому досвіді творчої роботи у засобах масової інформації, − в електронних – майже тридцять – у тім числі, − здавалось би, мене чимось здивувати не так і просто. Все ж цього разу, як таке трапляється, щиро радію: значить, не втрачаю творчої форми, а відтак життя обіцяє ймовірний сенс відкрити щось і ще.

Якщо конкретно про наш, уже четвертий за числом, Фестиваль, то не втримаюся, щоб не сказати добре слово його організаторам уже за саму назву – дуже влучно придумали: Україна рідна наша в самому центрі Європи знаходиться, таку давню й багату історію та культуру має, а у не таких і далеких від Дніпра світах – terra incognita, у численних навіть Шингерівках – незнайома земля!? Тож відкриваймо її для себе і для інших!

Не бідний на враження серед бувальців, завдяки щедрій можливості подивитися за час кількарічного членства у Головному журі сотні таких різних за темами, режисурою, жанрами, географією і, звичайно ж, рівнем виконання робіт, я став творчо багатшим, бо надихнувся на новий пошук власного творчого вдосконалення, котрому, за здорової самокритичності, звісно, меж нема, і зарікся не вдатися до недоглядів у власних доробках навіть у дрібницях: виставляєш твір на чийсь огляд – це як у гості йти: не зайве ще й ще раз у люстрі виглянутися…

Я не називатиму тут ні прізвищ авторів, ні юридичних осіб, яким належать переглянуті й поціновані мною твори, скажу лишень, що вкотре утвердився на переконанні: асфальт, навіть якщо він і столичний, − не найкращий матеріал, аби, витираючи об нього черевики, створити талановиту телестрічку. Не буду повторювати спостереження, що свій геніальний «Тихий Дон» Михайло Шолохов народив у станиці Вешенській і здобув Нобеля, а довго писаний ним у зореносній роман «Вони боролися за Батьківщину» не заслужив навіть вітчизняної відзнаки, не кажучи вже про стримані враження головних поціновувачів – читача, а згодом і кіноглядача. То чом же серед учасників фестивалю «Відкрий Україну!» так мало конкурсних робіт від наших столичних колег? Це творче змагання для них не досить престижне, а чи вони бояться бути переможеними скромними творцями з Сіверськодонецька, Кривого Рогу, Коломиї чи Бродів? Схоже, що чиїсь старання йдуть передусім на подолання сучасної проблеми людства з його майже жахливим вибором: або робота, або ДЕННІ програми телебачення (згадаймо відомий навколотелевізійний жарт: «Ув’язнені дивляться денні передачі. Це частина їхнього покарання»)…

А більшість робіт, представлених і на четвертий Телевізійний фестиваль «Відкрий Україну!», можна показувати і в прайм-таймі, і цілодобово на будь-якому українському каналі, якщо, звичайно, їх програмні й інші дирекції воістину прагнуть виставити нашу державу в розповні такою, якою вона є насправді.

Я вже не кажу про Фестиваль як про справжню школу телевізійної майстерності, бо діючим у його рамках семінарам і майстер-класам просто ціни нема: такого рівня я не зустрічав на жодному із всеукраїнських чи міжнародних фестів! Важливі при цьому і численні ділові й неформальні зустрічі учасників – давніх знайомих і нових партнерів, творче співробітництво між котрими, безумовно, принесе рясні плоди, з якими не соромно буде приїхати і на V Телевізійний фестиваль, а міжфестивальний ефір наповнювати яскравим колективним продуктом про «відкриту Україну».

Не раз пригадуються слова відомого француза Жоржа Елгозі про два найбільші винаходи в історії: книгодрукування, що посадило нас за книги, і телебачення, що відірвало нас від них… А трапилося так, що в один із днів, коли я передивлявся конкурсні телевізійні роботи і в такий гарний спосіб ще й ще раз «побував» у найвіддаленіших від мого рідного Луцька куточках України, моя менша донька Ольга Пирожко, яка пішла батьківськими журналістськими шляхами і зараз плідно працює на Новому каналі у Києві, привезла дорогий подарунок – розкішно ілюстрований Народним художником України Сергієм Якутовичем історичний роман у віршах «Берестечко». Задля такої книги доводилося відриватися і від телеекрана. Але ж то тільки тому, що автор її сама Ліна Василівна Костенко − воістину «відкриття України» на весь світ!

2008

«Воістину відкриваю Україну»

Людина я бувала, бо навіть купався не лишень у Світязі, Дніпрі і Чорному морі, а й пірнав у двометрових хвилях Індійського океану при шрі-ланкійському узбережжі. І здавалося вже мені, що й рідну Україну знаю достоту, але так було… допоки не переглянув як член Головного журі ТФ «Відкрий Україну!» мало не 100 телевізійних фільмів, репортажів, замальовок, сюжетів – робіт різних жанрів. Переглянув і зрозумів, що, при всій своїй поінформованості, багато чого про Україну не знав. Я ще й ще раз пересвідчувався у неповторній красі дорогої для мене землі і незрівнянній величі рідного народу, ще і ще переконувався у багатій добрими справами і водночас трагічній історії нашої держави – може, з часів Київської Русі починаючи… Одне слово, я воістину заново відкрив для себе Україну і тепер почуваюся по-справжньому щасливим, що народився і живу саме на цій землі, що тут зазнав радощів творчості, а через те нерідко полегшуючи муки її.

Ні, я не лукавлю, буцімто перебільшуючи значення Телевізійного фестивалю «Відкрий Україну!», тепер уже третього за числом. Адже за своє вже чимале творче життя довелося бути і членом журі, і рядовим учасником найрізноманітніших Міжнародних і Всеукраїнських фестивалів та конкурсів (при цьому й лауреатом, і дипломантом, і… обійденим при нагородах, але задоволеним за відомим олімпійським принципом щодо просто участі). За доброї організації таких творчих змагань (а бувало ж, на жаль, і по-іншому) кожен учасник (якщо до цього прагнув!) повертався додому збагаченим досвідом своїх колег (і не конче позитивним), як із майстер-класу, із школи телемистецтва. Я вже не кажу про задоволення від безпосереднього, неформального, чисто людського спілкування у хай і прокуреній (байдуже, що сам ніколи не смалив), але за філіжанкою кави чи й чогось міцнішого, обстановці…

Як член Головного журі 2-го ТФ «Відкрий Україну!», я намагався бути максимально об’єктивним у поцінуванні тієї чи іншої роботи, тож окремі з них мусив переглядати не раз. Зізнаюся: щиро радів за яскраві творчі знахідки не знайомих мені колег, співчував авторам робіт, що «тягнули» заледве на «посередньо»; особлива ж приємність від того, що моя оцінка «10 балів» збіглася з такою ж від тих членів журі, які були одностайні щодо володаря Гран-прі-2007.

Приємно вражає атмосфера ТФ «Відкрий Україну!» на всіх його етапах: тепла, толерантна, якщо хочете, по-європейському елегантна. До честі засновників – ГО «Українська Медіа Спілка», Компанії «Телерадіокур’єр» – і організатора – Агентства «Ідея Плюс», навіть їх звертання до потенційних учасників фестивальних дійств засвідчує високий рівень організації і бездоганну культуру взагалі:
«Маємо честь засвідчити свою повагу Вам і… ОДТРК та дякуємо за професійну і благодійну роботу на користь розвитку медіаринку України та зміцненню громадянського суспільства в Україні. Для нас велика честь і велике задоволення працювати з ВАМИ!…».

Утім, про головне: ТФ «Відкрий Україну!» – захід передусім творчий, і я з приємністю відзначаю номінації конкурсів – як за кількістю, так і за розмаїттям тем. Ось де є можливість телевізійникам показати, на що вони здатні! І при цьому допомогти глядачеві дізнатися про Україну те, чого до цього не знали. Воістину відкрити її для кожного з нас!